Володимир Винниченко

"Момент"

Твір "Момент" Володимира Винниченка — новатора в українській прозі і драматургії — відбиває той відрізок часу, який неможливо забути. Зовнішні події, близькі для колишнього політв'язня В. Винниченка, стають лише ґрунтом, на якому розквітає вразлива квітка кохання-щастя.

Микола Вороний

"Блакитна Панна"

Блакитна Панна – це образ Весни у “серпанках та блаватах”, якій уся земля виспівує: “Осанна!” Цей образ тривожить душу ліричного героя. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику (“Осанна!”), метафори (“в душі моїй / В сяйві мрій / В’ються хмелем арабески”), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторного інтелектуально-мистецького естетичного забарвлення.

"Іванові Франкові"

У вiршi-присвятi «Iвановi Франковi» М. Вороний, звертаючись до побратима по перу Івана Франка, викладає свої погляди на життя, на місце й завдання в ньому, на поезію. Вороний намагається розiбратись, чи має поезiя бути зброєю в руках митця, чи мистецтво має вiдтворювати тiльки прекрасне.

"Інфанта"

Вірш «Інфанта» Вороного – чудовий зразок інтимної лірики, яка поєднується із рясними описами пейзажів.У ньому М. Во­роний розмірковує над враженням, яке справила на нього старо­винна картина під такою ж назвою. З чуттям «побожної хвали» лі­ричний герой оспівує жіночу красу, що, виринувши із глибини століть, залишилася вічною й нетлінною. А світ продовжує жити, у ньому є завжди «два мечі» — добро та зло, і це слід сприймати як належне. Червоний колір полотна нагадав поетові червоні заграви революції.

Борис Грінченко

«Каторжна» Бориса Грінченка – глибоке психологічне оповідання про долю нещасної дівчини, яку ніхто не любив. Усі лаяли і ганяли Докію: і мачуха, і п’яний батько, і діти мачухи, вона ж лише хотіла теплоти. Не склалося й з особистим щастям, навіть коханий відвернувся від неї. Бажання помсти полонило серце дівчини, однак, її втримало сумління, і страх, що постраждає невинна подруга. Людина, яка не зазнала любові і добра з дитинства, є нещасною. Однак те, що в зачерствілому серці Докії ще жевріє вогник людяності, робить її кращою за усіх кривдників.

Іван Карпенко-Карий

"Мартин Боруля"

Представлено «дозволену» у 1925 році п’єсу – трагікомедію Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля», що була написана в 1886 році. Драма в п’яти діях побачила світ як одна із книг серії «Театральна бібліотека» (1926, Харків). Сюжет твору побудовано на фактах із життя родини Тобілевичів: батько драматурга вирішив домогтися визнання свого роду дворянським, на це пішло чимало часу, але дворянство не було доведено. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простої людини вибитись у дворяни.

"Наймичка"

«Наймичка» Карпенка-Карого – соціально-психологічна п’єса, в якій автор торкається болючої на той час теми збезчещення простої дівчини паном.

"Сава Чалий"

Читачі упродовж багатьох десятиліть захоплювалися п'єсами І. Карпенка-Карого та вершиною драматичної творчості письменника, всієї української літератури, як зазначав І. Франко, стала історична трагедія "Сава Чалий". Пишучи цю драму, І. Карпенко-Карий порушує низку важливих проблем морально-етичного плану. Перша з них — проблема відступництва і зради, друга — компромісне розв'язання протиріччя між інтересами українців і поляків-гнобителів. Це протистояння було цілком непримириме й безперспективне. Існувала ще одна проблема — утвердження праведності гайдамацької боротьби як національно-визвольного руху за відновлення суверенності України.

"Хазяїн"

На перше місце автор ставить не проблему обшарпаного українського села, а проблему блискавичного збагачення хижака-хазяїна. Хто він, хижак-хазяїн? Нещодавно селянин, а в епоху розвитку капіталізму в Україні, нічим не гребуючи, хоче посісти місце колишніх поміщиків.

Ольга Кобилянська

"Земля"

Повість "Земля" - вершина реалізму письменниці. Усім своїм єством пов'язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук. Він шанує і береже землю, тяжко працює на ній усе своє життя, плекаючи надію, що вона принесе щастя його синам. Але ж боротьба за землю, яка роками точилася в його родині, зруйнувала душі рідних людей, призвела до трагедії, до братовбивства. Із втратою сина втрачає Івоніка свої мрії і сподівання, свою віру в землю.

Михайло Коцюбинський

"Intemezzo"

Intermezzo — психологічна новела Михайла Коцюбинського, написана в 1908. Новела розповідає про духовне одужання втомленого митця при зустрічі з природою.

Слово intermezzo означало в італійському театрі коротку музичну п'єсу, яку виконували в перерві між діями драматичної п'єси. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва - відпочинок серед полів, музика вітру й сонця.

Новела автобіографічна. Влітку 1908 Коцюбинський поїхав відпочивати в село Кононівку на Полтавщині. Новела присвячена кононівським полям.

«Intermezzo» написане після подій Російської революції 1905 — 1907. Невдача революції важко вплинула на мораль її активних учасників. Ліричний герой новели — такий стомлений і надломлений інтелектуал-митець, якого песимізм вигнав із міста в українське село. Там починається його одужання і переломним моментом у цьому є зустріч із селянином-трудівником, справедливе обурення й гнів якого пробуджує нове бажання до творчості й боротьби.

Роздуми ліричного героя в основному зосереджені навколо теми місця митця в суспільстві.

"Дебют"

"На острові"

"Під мінаретами"

"Сміх"

"Сон"

«Тіні забутих предків»

«Тіні забутих предків» — повість Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині. У творі розповідається про кохання Івана й Марічки. Яскраво передано побут і життя гуцулів.

"Хвала життю"

Панас Мирний

"Лихі люди"

Повість «Лихі люди» Панас Мирний написав 1875 р. Письменник розповідає в ній про життя, погляди і по­ведінку різних представників тогочасної інтелігенції. Одні з них зображені як захисники інтересів народу. Це Телепень і Жук. Вони належать до демократичного табору. Інші ж, навпаки, показані як прибічники системи (цариз­му, поміщиків і капіталістів). Саме такими є Шестірний і Попенко.Така тема повісті. Події, зображені в повісті, відбуваються вже після скасування кріпацтва в 1861 р. і розгортаються на тлі широкої картини соціального життя народу.

"Повія"

Одним з кращих його творів вважається роман «Повія» про трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя — знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй болю і страждань, штовхають у прірву...

"Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

В історію української літератури видатний письменник Панас Мирний увійшов як майстер психологічної прози. Його славетний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вперше вийшов друком у Женеві 1880 р. За своїм жанром це багатоплановий соціально-психологічний роман, у якому глибокий соціальний аналіз дореформеного та пореформеного села поєднано з менш глибоким розкриттям внутрішнього світу і психології. В образі головного героя Чіпки письменник намалював «безталанну дитину свого віку, скаліченого виводка свого побуту, пригніченого усяким панством...»

Іван Нечуй-Левицький

"Дві московки"

Повість „Дві московки” вважається одним з найдраматичніших творів автора, одним з небагатьох, що змальовує нещасливу долю українських жінок-селянок. В центрі повісті – дві зовсім протилежних жіночі постаті. Ганна і Марина – дівчата з одного села, одного соціального рівня. Також їх поєднує те, що вони обидві кохають Василя, доброго українського парубка, що недавно повернувся з солдатів. Василь обирає собі за дружину Ганну, але незважаючи на палке кохання, подружжя не можна назвати щасливим. Тяжкі соціальні умови і солдатчина забирають у Ганни не тільки чоловіка, а й сина. Доля Марини складається по-іншому, але вона не менш трагічна: дівчина вирушає в місто, але не може знайти свого щастя вдалині від рідних та близьких.

"Кайдашева сім`я"

«Кайдашева сім’я» — реалістична соціально-побутова повість класика української літератури Івана Нечуя-Левицького. У творі описано події, що відбувалися у великій сільській родині Кайдашів. Конфлікти усередині сім’ї зображено з гумором, проте добре ставлення до сварливих Кайдашів не перешкоджає автору безжально критикувати суспільний лад, спосіб організації громади, поведінку духовенства, які призводять до зубожіння людського духу.

"Микола Джеря"

З усіх творів І. Нечуя-Левицького найвідомішою є повість "Микола Джеря". У ній письменник створив невмирущий образ селянина-кріпака Миколи Джері, який все своє життя присвятив боротьбі за волю.

"Над Чорним морем"

Друге видання повісті українського письменника, публіциста й перекладача Івана Нечуя-Левицького (1838–1918) «Над Чорним морем», що була написана 1888 року. Твір, який вважають автобіографічним, присвячено темі життя української інтелігенції. Змальовано долі людей, які, обравши шлях просвітницької діяльності, намагаються знайти своє місце у світі та віднайти злагоду із самими собою.

"Хмари"

Головні герої повісті Івана Нечуя-Левицького (1838—1918) “Хмари” — студенти, а з часом — професори Київської духовної академії та університету, їхні діти. Зі сторінок книги постають яскраві картини їхнього повсякденного життя: навчання, мрії, зустрічі, вечірки, дискусії, танці, залицяння, одруження тощо. Повість приваблює динамічним сюжетом, колоритною мовою, блискучим знан­ням народних звичаїв, мальовничими описами Києва та інших куточків України, вірою героїв у майбутнє і дає можливість читачеві краще зорієнтуватися в історії України, зблизька побачити, як і чим жила молодь того часу.

Олександр Олесь

"З журбою радість обнялась..."

Своє поетичне кредо О. Олесь визначив у вірші "З журбою радість обнялась". Так, як не буває радості без журби, так і журби без радості. Напевно, життя — це химерне сплетіння болю, туги з любов'ю, щастям. Хіба могла б людина відчути радість, якби не знала, що таке печаль.

"О слово рідне! Орле скутий!..."

Турбота поета про долю рідного слова, "чужинцям кинутого на сміх", особливо гостро поставлена у поезії "О слово рідне! Орле скутий!" Як і в багатьох інших випадках, громадянський пафос вірша тут поєднано з глибокою задушевністю, ліричністю. Вже у другій строфі значення рідної мови у духовному житті людини та її велич асоціюється з розкішшю природи, яку О. Олесь завжди вмів змалювати найкращими барвами.

"По Дорозі в казку"

Драматичний етюд "По Дорозі в казку" є одним із взірців української символістської драми, оскільки проблемно-тематичні площини автор вирішив максимально абстрактно. Персонажі не мають імен (Хлопчик, Дівчина, Перший з натовпу), наскрізною є символіка (Казка — казкова омріяна країна, світле майбутнє, добро, благо, червоні маки — дороговказ до цієї мети, дорога — очищення).

"Чари ночі"

Одним із кращих ліричних творів О. Олеся є його вірш "Чари ночі" ("Сміються, плачуть солов'ї..."). У ньому влучно передано піднесенний, мажорний настрій ліричного героя, який перебуває під наливом почуття кохання. Тут все складає "хвалу життю". Одухотворена природа перебуває у гармонії до почуттів ліричного героя. Твір пронизує заклик поета оцінити життя "летючу мить".

Михайло Старицький

"Богдан Хмельницький"

У драмі «Богдан Хмельницький» широко відображено боротьбу українського народу проти польської шляхти, в якій брали участь селяни, ремісники, козаки, голота; всю складність цієї боротьби, зіткнення в ній різноманітних інтересів (навіть в одному таборі).

"Кармелюк"

Роман українського поета, прозаїка, драматурга, театрального й культурного діяча Михайла Старицького (1840–1904) вважають одним із найкращих художніх творів, що розповідають про життя та подвиги Кармелюка – керівника повстанського руху на Поділлі у 1813–1835 роках проти національного й соціального гніту, який залишив по собі славу народного месника, що безстрашно боронив знедолених.

"Молодість Мазепи"

Іван Мазепа в романі Старицького — молодий політик-інтелектуал, політик-патріот, дипломат і воїн, що воює розумом, а не шаблею. Описуючи молодість Мазепи, Старицький пояснює подальші вчинки майбутнього гетьмана традиціями роду Мазеп і відповідним вихованням.

"Облога Буші"

Повість “Облога Буші” відтворює реальні історичні події героїчної оборони містечка-фортеці під час української національно-визвольної війни XVII століття. Пригодницький сюжет твору тримає читача в постійній напрузі, сила характерів головних героїв і самопожертва усього населення містечка вражають, а кохання сотниківни Орисі, яка очолила оборону Буші, і польського князя Антося, зачаровує своєю глибиною. Комедія “За двома зайцями” — добре відома всім історія про хитрого збанкрутілого цирульника, який упадає за двома дівчатами водночас, та зрештою залишається ні з чим.

"Талан"

У драмі "Талан" помітна особлива увага до проблеми митця і мистецтва, життєвого вибору творчої особистості, що згодом стане однією з найбільш актуальних проблем, порушуваних письменниками-модерністами. Головна героїня драми опиняється в ситуації, у якій їй необхідно зробити вибір між особистим щастям та служінням театру – своєю життєвою метою, мрією.

Василь Стефаник

"Камінний хрест"

В основу новели покладено справжні події в рідному селі письменника. Штефан Дідух (у творі - Іван), емігруючи до Канади, поставив камінний хрест, який і нині стоїть на найвищому горбі в Русові. Ще одним прототипом образу Дідуха був селянин Русова Іван Ахтемійчук.

Леся Українка

«Contra spem spero»

«Contra spem spero» – чи не найвідоміший вірш Лесі Українки. Він утверджує життєвий оптимізм і відкидає тугу у читача. Лірична героїня, яку дослідники часто ототожнюють із авторкою, намагається радіти життю і закликає цінувати кожну мить.

"І все-таки до тебе думка лине"

Леся Українка так переймалася долею свого «занапащеного краю», нещаснішого за якого не бачила навіть у далеких землях, що болем промовляла: «Що сльози там, де навіть крові мало!» Наскільки ж глибокими були сила почуттів, відчай поетеси, що вона, гуманна людина, заговорила навіть про кровопролиття! А можливо, це лише заклик до дії, адже «сором сліз, що ллються від безсилля».

"Лісова пісня"

«Лісова пісня» — драма-феєрія. Тут діють фантастичні постаті та реальні люди. Важливу роль відіграє природа, що виступає в драмі як найвища краса й гармонія. Грубе втручання в неї означає нищення краси та порушення гармонії, що породжує зло.

"Стояла я і слухала весну"

Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i “слухала весну”, яка ïй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику.

"Уста говорять: "він навіки згинув!"

Поезiя Лесi Украïнки Уста говорять: Вiн навiки згинув! належить до iнтимноï лiрики, мiстить у собi автобiографiчнi мотиви. Лiрична героïня (а з нею i поетеса) пережила втрату коханоï людини, вона не може ïï забути, тому ïй здається, що коханий увесь час поряд, пiдтримує ïï. У пiснях, у мрiях героïня хоче забути муку, бо вiн — все одно завжди поруч.

"Хвиля"

Прекрасна пейзажна картина «Хвиля» Лесі Українки змальовує мінливу морську хвилю — то гучну, світлу і сильну, то смутну, кала мутну. Бурхлива уява поетеси зазирає на дно моря, де хвиля то «колише молюски», кладе карби (фарби) на коралі, береже скарби моря, то виринає грайливо й плюскочеться між сестер. Ритм вірша нагадує коливання хвиль. Поетеса широко використовує звукопис (асонанс та алітерацію), відтворюючи шум моря. Це один із кращих її мариністичних творів, хоча можна розглядати його і як алегоричну картину людського життя.

Іван Франко

"Гімн"

Наскрізним образом вірша є “вічний революціонер”, який утілює могутність народу й закликає “не ридать, а добувать, / Хоч синам, як не собi, / Кращу долю в боротьбi”.

"Легенда про вічне життя"

Автор розкриває трагізм людського існування у світі облуди і фальші. Неможливість людського щастя без взаємного кохання (ніяка сила не спроможна змусити любити).

"Мойсей"

Поема «Мойсей» – одна з вершин творчості І. Франка. У ній на основі біблійного сюжету показано шлях нації до незалежності, непрості взаємини пророка i народу.

"Ой ти, дівчино, з горіха зерня"

Ой ти, дівчино, з горіха зерня — вірш Івана Франка, увійшов до збірки поезій Івана Франка «Зів’яле листя», що вийшла 1886 року. «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» написано на зразок української народної ліричної пісні «Ой ти, дівчино, горда і пишна…» Франко описує красу дівчини, використовуючи фольклорні мотиви і порівняння, властиві народній пісні.

"Перехресні стежки"

Наприкінці 90-х — у перших роках XX століття І. Франко написав повість "Перехресні стежки", яка стала однією з перших ідеологічних творів в українській літературі і замикала собою лінію перехідного стану розвитку галицької суспільності між старими відносинами і новими гуманістичними ідеалами. Повість засвідчувала поворот нової інтелігенції до свідомої громадської діяльності, що розкривав народження нового конкретного, історично реального ідеалу.

"Сікстинська Мадонна"

Спавжнім шедевром є сонет «Сікстинська Мадонна» (1881), викликаний роздумами Франка над однойменною картиною Рафаеля «Сікстинська Мадонна»(1516), на якій поєднано божественне й земне начала, лик Богородиці з образом босоногої жінки. Внутрвшній рух цього жіночого образу підкреслюється тривожними тінями складок одягу, клубоченням хмар під ногами Мадонни, її задумливим поглядом, здатністю вмить спуститися на землю і водночас залишатися недоступною. Ця багатовимірність і динаміка Рафаелевого образу Мадонни проливає світло і на художню картину сонета Франка, овіяного високим шиллерівським духом: вірою в пермогу краси, невіддільною для поета від добра, а відтак божественного начала.

"Сойчине крило"

У новелі змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Головна героїня, Марія, дуже помилилася в своєму виборі, і це призвело до страшних моральних і фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше кохання, хапається “за нього хоч у листі, як за рятівну соломинку”. Герой-адресат уособлює боротьбу між байдужим, відстороненим “естетом” до “живого чоловіка” з почуттями та емоціями.

«Чого являєшся мені у сні»

Вірш «Чого являєшся мені у сні» — це зворушливий монолог, що вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя.Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідщає на його кохання. Він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.